“Господи, навчи нас молитись, як Іван навчив своїх учнів” (Лк 11, 1-10).
Коли чуємо слово молитва, то найперше, що приходить нам на думку – це певний побожний текст і його різні види: вервиця, дев’ятниця, молебень, акафіст тощо. Молитва, молитися для багатьох означає прочитати чи промовити з пам’яті певні тексти. У частини християн існує таке розуміння молитви, що чим більше текстів прочитаю, значить я багато молився. Насправді молитися, не означає засипати Бога кількістю побожних текстів. Апостоли знали молитви Старого Завіту – читали Псалми. Але дивлячись на молитву Христа, бачили, що вона була наповнена іншим, особливим духом.
Якщо хтось запитає нас, що таке молитва, то можемо дати просте її визначення: це розмова з Богом. Але що ми розуміємо під словом розмова? Існують два види розмови: монолог і діалог. Вміння розмовляти з іншою людиною вчені називають мистецтвом спілкування. Правдива розмова – це завжди діалог, обмін думками двох осіб, який збагачує обидві сторони.
Молитва, молитися в розумінні Ісуса, означає розмовляти, спілкуватися з Богом. Тобто провадити діалог, вміти представити Господу свої потреби й почути голос, відповідь небесного Отця. Адже коли ми молимося, то робимо це переважно з практичною метою: отримати від Бога потрібну нам допомогу у вигляді поради чи вирішення життєвих справ.
Молитва як розмова, діалог із Богом – це передусім свідчення нашої віри. Своєю молитвою ми не тільки подаємо Господу різні потреби, а визнаємо, що Бог є джерелом життя та всякого добра, усвідомлюємо те, що від Нього залежить наше життя. Правдива молитва – це передусім спілкування з Богом як нашим люблячим Отцем. Тому молитва потребує відкритості серця. Молитися, розмовляти з небесним Отцем – це не тільки представити свої потреби, а поділитися з Ним всім, що я переживаю в душі. Відкрити Христові серце – означає довіритися Його любові, віддати в Його руки себе і своє життя. Молитва, поєднана з вірою, дає нам певність, що Бог у Своїй любові якнайкраще вирішить проблеми, все зробить для нашого добра.
Якщо в молитві зосереджуємо увагу на потребах і своїй волі, то моє серце залишається закрите для Ісуса. Тому Він не має можливостей діяти, щось змінити в нашому житті.
Приклад молитви серця й довіри Богу Христос показав нам в Оливному городі. Він як людина відчував і розумів важкість страждань і смерті на хресті, тому звертався до Свого Отця словами: „Якщо можеш, відверни від мене цю чашу, але не моя, а твоя нехай буде воля”. Цією молитвою Господь довірив Себе й справу спасіння, яку мав здійснити, в руки Отця.
Якщо на молитві відкриваємо Ісусові серце й довіряємо Йому, то Він стає присутнім у нашій душі, промовляє до нас словом і проявляє Свою любов та всемогутність там, де потрібна Його дія. Такою молитвою серця можуть бути прості слова: Господи помилуй, Боже допоможи, Ісусе захисти мене. Якщо хочемо навчитися від Ісуса молитися, наповняймо молитву відкритістю серця й довірою. Молитися молитвою серце, означає бути близько Бога, а Він є близько, поруч з нами. Тоді Христос відповість на нашу молитву, зможе діяти і змінити життя.
